Ексклюзивне інтерв’ю з Мирославом Вайдою

Мирослав Вайда знаний для поціновувачів
сучасного мистецтва в жанрах перформенсу, інсталяції, живопису, відео-арту, фотографії.

Автор персональних та учасник колективних
виставок і проектів, українських та міжнародних мистецьких акцій. Постійний учасник «Тижня актуального мистецтва» у Львові (2008 – 2012), співзасновник та учасник мистецької формації «КОМА» (Львів, з 2007 р.), номінант першої премії від PinchukArtCentre (Київ, 2009), стипендіат проекту «GAUDE POLONIA» (Польща, 2009), один із авторів та постановник арт-проекту «Звукоізоляція – 1», «Звукоізоляція – 2» (Донецьк, 2011, 2012), учасник Першої Київської міжнародної бієнале сучасного мистецтва ARSENALE 2012 (Київ, 2012), резидент Nida Art Colony (Литва, 2012) та ін.
[ http://files.geometria.ru/pics/original/26071156.jpg ]
Мирослав Вайда. Проект "Ліс" Все починалося
саме звідти…

Нещодавно в залах Малої галереї Мистецького
Арсеналу в Києві експонувався проект Мирослава Вайди під назвою «Ліс». Ідея його абстрактна та близька кожному, але водночас є персоніфікованою та інтимною.

Все починалося саме звідти…
Ліс ніби слугує певною сценографією, атмосферним
тлом, де здійснюються його мрії та фантазії. Все це, однозначно, відбувалося десь там, у рідному, але такому невідомому і таємничому, сповненому уявних страхів, лісі.
Дитяче та юнацьке сприйняття природи відтворюється
в інсталяціях, які вже переосмислені з оглядкою на набутий життєвий досвід. Там також прокидаються його спогади про найсокровенніше…

У виставковому просторі галереї розміщені
такі арт-об’єкти як «Тиша» – високі колони з автомобільних шин, «У страху великі очі» – опудало сови, підсвічене лампами денного світла, живописна серія «Таємниця», що складається із 8-ми колоподібних полотен різної величини, та настінний об’єкт – «Без назви» – дерев’яний розгалужений корінь, від якого відходять чорні променеподібні стрічки до підлоги.

[ http://files.geometria.ru/pics/thumbnail/26074026.jpg ]
Фото - Олексій Макульський
[ http://files.geometria.ru/pics/thumbnail/26074014.jpg ]
Фото - Вадим Ільков
[ http://files2.geometria.ru/pics/thumbnail/26074005.jpg ]
Фото - Вадим Ільков
[ http://files2.geometria.ru/pics/thumbnail/26073972.jpg ]
Фото - Олексій Макульський
[ http://files.geometria.ru/pics/thumbnail/26074009.jpg ]
Фото - Вадим Ільков

Дехто намагається «вловити» у цьому просторі
(лісі) прямі асоціації із первинною сексуальною енергією: колони фалічної форми, складені із автошин, символ жіночого початку – в обрисах дерев’яного об’єкту тощо. Але сам автор відмовляється так однозначно трактувати ідею проекту. Звісно, він і не виключає таких асоціацій, але... все складніше.

Туман, морок, вогкість… Все це навіює у
Мирослава сильний спомин про страх, тремтіння, присутність магічності… Тому дим в інсталяції із автомобільними шинами, що знаходиться в першому залі, то швидше навіть не дим, а туман, вологе повітря та таємнича атмосфера.

М. Вайда: Незважаючи на те, що шини – індустріальні
самі по собі, я закладав у них ідею персоніфікації дерев… Але це мої особисті паралелі.
Дехто із відвідувачів виставки взагалі
оцінив урбаністичність проекту: колони із складених одна на одну автошин – як димарі міських промислових будівель, з яких просочується дим...
Мені навіть подобається, що мої об’єкти
викликають поліасоціативні варіації. Кожен має право бачити те, що він хоче бачити, те що відчуває.
[ http://files2.geometria.ru/pics/original/26074029.jpg ]
Фото - Олексій Макульський
[ http://files.geometria.ru/pics/original/26074012.jpg ]
Фото - Вадим Ільков

М. Вайда: Ідея із опудалом сови – досить
спонтанна. Її робоча назва «У страху очі великі».
Страх сковує, робить нас обмеженими... Тут
важливим жестом є те, що погляд сови спрямований в стіну (в перешкоду), а не в простір, – як вказівка на перешкоду та певну обмеженість.

А корінь… Такий собі об’єкт. Не знаю. Тут,
мабуть, недоречна конкретика і однозначність.
[ http://files2.geometria.ru/pics/original/26074030.jpg ]
Фото - Олексій Макульський
[ http://files2.geometria.ru/pics/original/26073971.jpg ]

Geometria.ru: У твоїх арт-проектах рідко можна
побачити живопис. Розкажи про живописну серію у цій інсталяції.

М. Вайда: Так, це правда. Цю живописну серію
під назвою «Таємниця» створював у Литві, а завершував в Києві.
Взагалі, живописом дуже мало займався останнім
часом. Але от зараз відчув потребу знову малювати, і це перша серія, яку я наважився виставити.

Ідея досить проста – повернення до чистої
форми, кольору. Це ніби відчуття радості проблисків світла, ніби промені сонця, яким вдалося пробитися крізь перешкоди.

Geometria.ru: Як виникла ідея проекту «Ліс»?

М. Вайда: Окремі ідеї в мене вже були на
ескізах. Пізніше я зрозумів, що деякі з них можна поєднати в один цілісний і довершений проект. Так і сталося із «Лісом».
Ідеї всіх чотирьох частин проекту виникали
окремо одна від одної в різні періоди. А дерев’яний корінь лежав в мене на балконі, чекав свого часу.

Коли мені запропонували зробити персональну
виставку в Мистецькому Арсеналі, мав декілька нових ідей. Спочатку я хотів виставити проект «Дім», який вже до того експонувався в Харкові. Але на певному етапі я скомпілював декілька своїх ескізів: вони вже визріли, і тому легко об’єдналися в цілісний проект. Показавши куратору ці замальовки, ми вже не сумнівалися, що саме виставити.
[ http://files2.geometria.ru/pics/original/26073977.jpg ]
Живописна серія "Таємниця"

Geometria.ru: Твої роздуми про пошук себе, про
шлях митця.

М. Вайда: Кажуть мудреці , в кожного своя
легенда. І чим ближче ти до свого шляху, тим дужче ти відчуваєш, що йдеш у вірному напрямку, і якщо ти вже на початку свого шляху – це велике щастя. Мабуть, кожен митець відчуває радість, піднесення, якщо вийшов саме на свою дорогу. Та це постійний процес.

Наше життя, наш шлях – як ті пазли, що взаємодоповнюють
один одного, і врешті-решт складаються в повноцінний твір життєвої поліхромії. І як тільки якийсь пазл випадає, гасне, чи тьмяніє – це перший знак, сигнал того, що щось не так і з твоїм життям.
Врешті решт, кожен має сам себе запитати,
чи йде він своїм шляхом, а чи вдає, що своїм. Чи живе він тим життям, яким хотів би жити, чи є він тим, ким хотів би бути? І як йде до своєї мрії? І головним тут пріоритетом є те, настільки він щирий перед собою. Часто ми себе обманюємо.
Я намагаюся дослухатися до себе.

Geometria.ru: Що саме тебе надихає на створення
проектів?

М. Вайда: Що надихає? Та будь-що. Те, що відбувається
на вулиці, наприклад, зараз чи , чи що вже відбулося.
Я не створюю для себе якихось штучних умов,
щоб мене щось надихало. Можу їхати в брудній маршрутці і відчути, що хочу щось робити. Якихось комфортних умов для пошуку натхнення мені не потрібно. Можливо, я вас цим розчарував (посміхається).

Саме життя надихає, його повнота, різнобарвність.
Надихають люди, які творять поряд зі мною, які творили раніше. Люди, які своїми вчинками, позицією змогли щось змінити, змінити світ, зробити його кращим.

Мабуть, зараз для мене є ближчою деконструкція
(відсутність) концепції. Концепція – це вже якась усталена, придумана форма, структура. Якщо ти починаєш націлено працювати над певною концепцією, ти «заганяєш» себе в цю саму форму, тобто в таку своєрідну клітку. А мені цікавіше – за її межами. Хоча це можна також назвати концепцією.
[ http://files.geometria.ru/pics/original/26074258.jpg ]

Geometria.ru: Якими художниками ти захоплюєшся?

М. Вайда: Раніше захоплювався багатьма.
Серед класиків – це Рембрандт, Матіс, а також творці американської школи абстрактного експресіонізму (Дж. Поллок, М. Ротко, В. де Куннінг). Скульптори – Г. Мур, К. Бранкузі, О. Архипенко. В ужгородські студентські роки знаходивсь в оточенні творчості закарпатських живописців – А. Ерделі, А. Коцки, Контратовича, Манайла та інших.

Geometria.ru: Сучасне українське мистецтво. Яке
воно? Чи у вірному напрямку воно рухається? Чого йому не вистачає?

М. Вайда: Думаю, все з ним в порядку: рухається
в вірному напрямку згідно з Божественним планом. Взагалі, будь-який напрямок, рух – правильний.

Geometria.ru: Ти родом із Закарпаття, де провів
своє дитинство та юність, а роки студентства та молодої творчості провів у Львові. Львів покинув півроку тому, переїхавши до Києва. Чому? Яка різниця між київським і львівським арт-середовищами?

М. Вайда: На жаль, зараз я ще не можу повноцінно
порівняти Київ і Львів. Адже з того часу як переїхав до столиці, провів тут сумарно близько місяця, тому що постійно знаходився в роз’їздах по виставках, резиденціях і т.д.
Тому ще повноцінно не занурився в це арт-середовище.
Можу тільки сказати, що це зовсім різні середовища: київське – значно більше за об’ємом, різноманітніше, більш космополітичне.
Я взагалі не люблю порівнювати. Мені тут
цікаво. Цікаво пізнавати нове, відкривати невідоме.

А от чому я переїхав до Києва, проживши
у Львові 15 років? Мені захотілося чогось нового, трішки іншого.

Geometria.ru: Чим відрізняється стан українського
і закордонного сучасного мистецтва?

М. Вайда: Все те ж саме. Тільки у нас я відчуваю
більш жвавішу і динамічнішу зацікавленість та інтерес з боку глядачів до того, що відбувається у мистецьких колах.
Це, можливо, парадоксально, але такі мої
спостереження.
[ http://files.geometria.ru/pics/original/26074025.jpg ]
М. Вайда біля свого проекту на резиденції
Nida Art Colony (Литва, 2012)

Спеціально для GEOMETRIA.RU

Автор – Юлія Островська (Україна, м. Київ)

Фото – Вадим Ільков, Олексій Макульський
(Україна, м. Київ)